Из-за овцы страдает стадо

Выиграно еще одно судебное дело - против ГАИ Деснянского района. Суд признал противоправную бездеятельность Деснянской ГАИ, а именно то, что ГАИ отказалась вовремя предоставить постановление ГАИ (в административном деле) в ответ на инфозапрос.


Напомню, что на основании постановления ГАИ Днепровского р-на, которое я никогда не получал, исполнительная служба открыла производство. Таким образом, я был лешен права оспорить и постановление ГАИ и постановление исполнительной службы. На протяжении нескольких месяцев и Деснянская и Днепровская ГАИ всячески отказывались предоставить мне постановление.

По всей видимости ГАИ Днепровского р-на никогда и не отсылала это постановление. Но из-за злого умысла или же банальной служебной халатности сотрудников ГАИ пострадал как минимум один человек - зам. начальника ГАИ получил дисциплинарное взыскание в личное дело по моему заявлению. Также, по моему заявлению прокуратурой было установлено нарушение заведующего канцелярией Днепровского РУГУ, а это еще один кандидат на взыскание…

Теперь же должен ответить кто-то и в Деснянском ГАИ за нарушение закона и прав граждан.

ПОСТАНОВЛЕНИЕ СУДА
------------------

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2013 року           09:00           № 826/13256/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної автомобільної інспекції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (дала по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу Державної автомобільної інспекції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ВДАІ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві), в якому просив визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненаданні інформації в строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Позовні вимоги ґрунтуються на долучених до адміністративного позову запиті на інформацію від 06 червня 2013 року та листі Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 2013 року б/н.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі по тексту - Закон України від 13.01.2011р. № 2939-VI).

Основною метою прийняття Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Так, відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в статті 1 названого Закону, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

До обов'язків розпорядників інформації віднесено, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI).

Реалізуючи право на отримання публічної інформації запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина 2 статті 19 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI).

Назване право кореспондується з обов'язком розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, відповідно до положень статті 22 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформаційного запиту позивача від 06 червня 2013 року, він направлений на адресу відповідача з метою отримання інформації щодо дати отримання відповідачем від Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві виконавчих документів разом з постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ВК1 №087129 та отримання копії зазначеної постанови.

За результатами розгляду листа позивача, йому направлено відповідь, в якій повідомлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення разом з постановою про закінчення виконавчого провадження відносно позивача отримана відповідачем 24 травня 2013 року. Проте, відповідна копія постанови про адміністративне правопорушення запитувачу не направлена з огляду на те, що згідно реєстру від 12 січня 2013 року така копія була направлена позивачу відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Згодом, а саме 31 липня 2013 року належним чином завірена копія зазначеної постанови була надана ОСОБА_1 представником відповідача, що стало підставою для відкликання першим позовної заяви до Деснянського РУ ГУ МВС України м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати запитувану інформацію та постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у справі №826/10258/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, надання відповідачем копії постанови, з метою отримання якої і було направлено позивачем запит на інформацію від 06 червня 2013 року, лише 31 липня 2013 року підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/10258/13-а, яка набрала законної сили, а тому суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у ненаданні запитуваного документа у строки, визначені частиною 2 статті 15 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведених норм законодавства та керуючись вимогами статей 69-71, 160-162, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Адміністративний позов  задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу Державної автомобільної інспекції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 інформації на запит від 06 червня 20013 року в строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI.

          Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                                                                    Савченко А.І.
---

ПОЗОВ
-----------
До Окружного адміністративного суду міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1

Позивач:


Відповідач: ВДАІ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києва
02217, м. Київ, ул. Драйзера, 2-В

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про оскарження бездіяльності ВДАІ Деснянського району м. Києва
щодо ненадання відповіді на інформаційний запит в строки,
визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації»

6/6/2013 року позивач звернувся до відповідачів з запитом на надання інформації, надісланим рекомендованим листом №0210003757670. Зокрема запитувалася наступна інформація:

"Надіслати копію постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія ВК1 №ХХХХ від хх/хх/2013 року відділу ДАІ Дніпровського району м. Києва на поштову адресу запитувача."

18/06/2013 року позивач отримав лист-відповідь позивача (надалі - лист-відповідь), в якому відповідач відповів на питання №1 - щодо дати отримання ВДАІ Деснянського району м. Києва від ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києва виконавчих документів.

Але станом на 30/07/2013 позивач не отримав відповідь відповідача на запит №2 - щодо копії постанови по справі про адміністративне правопорушення.

29/06/2013 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про оскарження бездіяльності ВДАІ Деснянського району м. Києва щодо ненадання відповіді на інформаційний запит про постанову ДАІ. В судовому засіданні 31/07/2013 при розгляді справи №826/10258/13-а відповідач надав суду для огляду оригінал постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія ВК1 №ХХХХ від хх/хх/2013 року, а також належним чином завірену копію позивачу, у звязку з чим позивачем подано заяву про відкликання позовної заяви згідно п. 5 ч. 1 ст. 155 КАСУ.

У своєму листі-відповіді відповідач зазначив, що копія постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія ВК1 №ХХХ від хх/хх/2013 року надсилалась позивачу відділом ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві 12/01/2013 року за вих. №287, про що свідчить копія реєстру від 12/01/2013 року.

Під час судового засіданни 23/07/2013 відповідач надавав суду копію реєстру у доказ того, що копія вищезазначеної постанови ДАІ начеб-то була надіслана позивачу.

Вважаю, що копія реєстру не може бути доказом надсилання поштового відправлення, за наступних підстав.

Згідно п. 2.18 "Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" затвердженої Наказом МВС України 26.02.2009 №77, копія постанови висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Згідно п. 9.14 Інструкцій, постанови в справах про адміністративні правопорушення надсилаються безпосередньо порушникам поштою листом з повідомленням.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, а саме надсилання поштового відправлення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, відповідач при розгляді інформаційної запиту позивача порушив строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 183-2 КАСУ скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо зобов'язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи.

За цих обставин, керуючись ст. 14, 20, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації, ст. 6, 17, 18, 104, 183-2 КАСУ,

ПРОШУ:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації в строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації»;
2. Розглянути справу у скороченому провадженні без виклику до суду сторін.

ДОДАТКИ:

1. Копія запиту на інформацію від 6/6/2013 до відповідача;
2. Копія листа-відповіді відповідача;
3. Копія позовної заяви від 29/06/2013;
4. Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва;
5. Квитанція про сплату судового збору;
6. Копія паспорту;

8/8/2013